4 грудня – Введення у Храм Пресвятої Діви Марії
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
4 грудня – Введення у Храм Пресвятої Діви Марії
4 грудня (21 листопада ст. ст.) християнська церква святкує Введення у храм Пресвятої Богородиці. В основу свята лягли події, описані в ранньохристиянських книгах «Першоєвангеліє Іакова» та «Книга про народження благодатної Марії».
Українські народні традиції цього свята
У календарному циклі українського народу це свято, яке також називають Третьою Пречистою, замикає осінній сезон і починає зимовий. У цей час в Україні вже зазвичай випадає сніг, тому кажуть: «Третя Пречиста снігом покриває».
Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає чітко: до Введення можна копати землю лопатою, від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває та на літо сили набирає, тож жінки запасалися глиною до Введення.
Звичай «полазництва». Якщо першим у хату зайде молодий хлопець з грішми, то у господі все буде гаразд; якщо вступить бідний чоловік, то не буде достатку, а самі лише клопоти; якщо стара жінка, то пропав спокій у родині. Ці прикмети існують практично у всіх місцевостях, тому бідні люди похилого віку цього дня не ходили в гості, аби не накликати біди близьким та знайомим. Не прийнято було позичати і гроші або щось інше: казали, що таким чином недоброзичливці намагалися «забрати» добробут та спокій у родині.
Уночі проти Введення подекуди дівчата «святили» воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум’я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі та пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Історія свята
Євангеліє не згадує про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах, передусім на протоєвангелії Якова і псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії».
За переказами з цих джерел, батьки Пресвятої Богородиці, святі Йоаким та Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть його на службу Богові в Єрусалимський храм. Господь вислухав їхні молитви і дав їм доньку.
За звичаєм єврейського народу, коли дівчинці минуло три роки, батькам треба було виконати дану Богові обіцянку і відвести дитину до храму. Зібрали Іоаким та Анна свою численну родину у Назареті, одягнули доньку у найкращу одежину і урочисто пішли до храму. Попереду йшли дівчата зі свічками у руках, вихваляючи у піснях і молитвах Господа, за ними — Марія, Божа Мати з батьками. Далі йшли родичі.
З храму назустріч їм вийшов первосвященик Захарія разом з іншими священиками. Вони зустріли процесію з великими почестями, бо Захарій знав від Святого Духа, що має прийти майбутня Матір Божа. На паперті, до якої вели п’ятнадцять сходинок, у пишних шатах чекав Захарій на Благодатну Діву. Праведна Анна поставила дівчатко на першу сходинку, і хор урочисто заспівав псалом. І сталося диво: маленька дівчинка ще неслухняними ніжками сходинку за сходинкою подолала усю відстань і сміливо подала рученьку первосвященику. Дуже здивувалися родичі. Але ще більше здивувався весь присутній люд, коли Захарій ввів дівчинку у Святая Святих — глибинну частину храму. Туди не дозволялося входити не тільки жінкам, а й навіть священикам. Тільки первосвященик один раз на рік входив туди, несучи жертовну кров. Ця надзвичайна подія вразила не лише людей, але й ангелів, які не знали про призначення Марії. Святая Святих стало місцем, де Марія щоденно молилася. Там уже не було ковчега Вітхого Завіту — сама Свята Діва стала новим «одухотвореним Божим животом».
На згадку про цю подію церква у ІV столітті встановила свято Введіння.
У храмі Діва Марія прожила дванадцять років, аж до заручин зі святим Йосифом. Там вона отримала ґрунтовну освіту, духовне виховання і навчилась усіх премудростей домашнього господарювання та жіночих ремесел.
Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед- і чотири дні посвяття. Про нього є згадки від V ст., але аж через кількасот років він став загальнопоширеним по всьому Сході. На Захід свято Введення прийшло аж наприкінці XIV ст., в XV ст. поширилося по всій Європі. Західна Церква святкує празник Введення також й 21 листопада.
Джерела: Вікіпедія, “Спадщина України“.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
